Хмельницький національний університет у міських урочистостях, присвячених 207-й річниці від дня народження Тараса Шевченка – Кобзаря і Пророка України
Благословенная в женах,
Святая праведная Мати
Святого Сина на землі.
Не дай в неволі пропадати,
Летучі літа марне тратить.
Скорбящих радосте! Пошли,
Пошли мені святеє слово,
Святої правди голос новий!
І слово розумом святим
І оживи, і просвіти!
І розкажу я людям горе,
Як тая мати ріки, море
Сльози кровавої лила,
Так, як і Ти. І прийняла
В живую душу світ незримий
Твойого розп’ятого Сина!..
Ти Матер Бога на землі!
Ти сльози матері до краю,
До каплі вилила! Ридаю,
Молю ридаючи, пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило.
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово, Божеє кадило,
Кадило істини. Амінь.
«Неофіти», Тарас Шевченко
9 березня поціновувачі Шевченкового Слова – представники Хмельницького національного університету – вшанували Кобзаря нації з громадськістю міста Хмельницького.
Для кожного українця Тарас Григорович Шевченко – Людина, яка вперше визначила на мапі світу країну Україна поза кордонами тиранічної російської імперії; Людина, яка заклала основи нової української літературної мови як національного, державотворчого коду. Для світу Тарас Шевченко – український поет XIX століття, борець за незалежність України і за свободу всього людства. Саме ці слова викарбувані на монументі Кобзареві, який, незважаючи на політичний супротив керівництва СРСР, 1964 року було відкрито у Вашингтоні. Президент Дуайт Ейзенхауер у своїй урочистій промові високо оцінив понадчасову і планетарну місію нашого Генія і назвав Тараса Шевченка героєм України, стверджуючи, що саме «Він запалить тут новий світовий рух… невпинний рух до незалежності й волі всіх народів і всіх поневолених націй у світі»! Тож, абсурдно і трагічно, коли в сучасній Україні не всі українці усвідомлюють велич особистості свого Генія… Не всі українці знають і володіють рідною Шевченковою мовою… Не всі українці хочуть бути українцями-громадянами і проживати у Державі Україна. Закономірно, що є й такі люди, які вважають, що вшанування геніїв Живим Словом біля встановлених митцям пам’ятників – це незграбне ідолопоклонство і совдепівщина. Насправді, кожен Геній – це духовний символ своєї епохи і вічності, це син свого народу і людства. Вшанування пам`яті Поета нації і світу – це одухотворена зустріч з власним минулим, що живе в теперішньому і прогнозує майбутнє. Як проникливо висловився видатний український письменник і шевченкознавець Олесь Гончар, «Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира…».
Звичайно, кожному вирішувати: чи бути сучасним кобзарем і пророком України чи псевдопатріотом, таким, як, наприклад, московіт бузина-вурдалака? чи боротися правдою і щирістю за свободу нації чи роздирати зрадництвом і війною неньку Україну? Чи любити свою Україну і калинову Українську Мову чи повсякчас, як сказав би про «інших» мовознавець і мовотворець Т.Г.Шевченко, «пащекувати, белькотати, цвенькати, верещати, харамаркати» недолугі міфи про (не)українську історію Київської Русі, про меншовартість (в сучасній одеській версії «говяжий язык») української мови і про (не)сподвижницьке життя (не)Великого Українця?
… Для нас Тарас Григорович Шевченко – найрідніший і славнозвісний земляк і родич, душа якого з Небес благословляє Націю – Українця й Україну!
Через трагічну пандемічну ситуацію у світі університетська артистична молодь не мала можливості протягом двох Шевченківських весен привітати Тараса Григоровича творчо – театральним перформенсом, адже саме учасники Студентського літературного театру «Глорія» за власної ініціативи і за сприяння Хмельницької міської ради, за підтримки ректорату Хмельницького національного університету, за участі кафедри української філології і наукової бібліотеки, започаткували культурно-духовну традицію святкувати день народження Кобзаря разом із хмельничанами і гостями Хмельницького в рамках проведення святкових міських урочистостей у парку імені Тараса Шевченка біля підніжжя пам’ятника Кобзареві. Цьогоріч від театрального колективу виступила солістка і голова Ради СЛТ «Глорія» ХНУ Яніна Гуменюк. Майбутня українська філологиня в інтерв’ю ЗМІ наголосила, що Тарас Шевченко є для неї літературним Батьком, а популяризувати Кобзареве Слово – почесно і гідно для кожного громадянина України, глоріанка розповіла і про славні Шевченківські традиції у рідному університеті.
Благословенний, неповторний край,
Де мова – наче пісня солов’їна…
Серед джерел цілющих світанковий рай,
Шевченків край – це рідна Україна.
Михайло Войнаренко
БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ! СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ!
… І ОЖИВЕ ДОБРА СЛАВА, СЛАВА УКРАЇНИ…
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Коваль Т. П., старший викладач кафедри української філології,
керівник СЛТ «Глорія» ХНУ
Гавриш М. М., доцент кафедри української філології,
помічник керівника СЛТ «Глорія» ХНУ
Карпенко В. Л., голова комітету Вільної
профспілки працівників ХНУ