21 лютого у різних куточках світу щороку відзначають Міжнародний день рідної мови. Для української нації це свято набуло нового значення: Українська Держава вже майже рік протистоїть повномасштабному нападу Росії, відстоює своє право на незалежність, соборність, самобутність.
Нового звучання набувають питання сутності і значення рідної мови. Оригінальні думки щодо розуміння поняття «рідна мова» висловлюють студенти академічних груп кафедри української філології.
Марія ПЕТРИЧУК, студентка групи ФУМ-20-1, розмірковує: «Що для мене рідна мова? Це дивовижний світ спілкування та пізнання. Моя рідна мова – українська, одна з найдавніших і найкрасивіших мов, адже не дарма її називають «солов‘їною». Рідна мова – це не просто засіб спілкування та передачі інформації, це душа нашого українського народу, його історія та культура. Ще в дитинстві мені більш за все подобались гуманітарні науки. Вивчати українську мову та літературу я полюбляла ще змалечку. Зараз, вивчаючи українську філологію на 3-му курсі в нашому університеті, я постійно працюю над підвищенням власного рівня володіння української мови. Я пишаюсь тим, що знаю барвисту державну мову, можу вільно спілкуватися нею з друзями, рідними, близькими та викладачами».
Про глибинні пласти рідної мови, як історичні, так і духовні, стверджує Яна ПАРХОНЮК, студентка групи СОУА-20-1: «Для мене рідна мова – це щось невід`ємне, таке, без чого важко уявити життя. Це ніби частинка мене, що зберігається десь глибоко в серці. Я розумію, що українська – це не просто засіб спілкування, а цінність, яку передавали наші предки один одному. А отже, цю цінність треба оберігати так само ретельно, як і інші символи нашої країни. Бо мова – це символ, нутро України. Її душа».
Філологиня Яніна ГУМЕНЮК із групи СОУА-19 аналізує рідну мову у контексті поняття «мова» та приходить до висновку про цінність рідної української мови, про важливість її поширення, наголошує на умінні захоплювати красою рідної мови інших: «Рідна мова – це ідентифікація народу, це річ, яка творить самоідентичність, унікальність певної нації, це культурне обличчя народу. І для кожного вона різна. Наприклад, моя рідна мова – українська. І не лише тому, що це державна мова. А тому, що я нею мислю і живу. Тому що вона для мене – наче духовна праматір! І моє завдання: плекати її, прагнути її та надихати нею інших. Допомогти прийти до української мови тим, хто ще стоїть на роздоріжжі».
Відеоролик «Міжнародний день рідної мови. Художні читання вірша «Без рідної мови», автор Ольга Атаманчук», створений у співпраці Наукової бібліотеки та гуманітарно-педагогічного факультету Хмельницького національного університету, зокрема, кандидаткою філологічних наук, доценткою кафедри української філології Оксаною Ющишиною та студентами груп СОУ-22, ФУМ-22.
Для кожного із нас рідна мова найближча серцю, найдорожча, особлива, велична, дивовижна, унікальна, неповторна. У світі функціонують близько 6 тис. мов, однак лише одна з них – материнська, перша наша мова, національна мова. Сьогодні рідна мова на рідній українській землі стала засобом опору, адже боронити свою країну від агресора можна не лише зброєю, а й словом.
Інформація кафедри української філології