Ім’я Шевченка відоме кожному українцю. Однак кожне покоління по-новому відкриває для себе слово Великого українця. Тарас Шевченко силою свого геніального мистецтва перебуває поза часом і поза межами однієї держави. «Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави, продовжується нею, вбираючи в себе нові дані й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі й історії, і нам ще йти і йти до його осягнення» (І. Дзюба, М. Жулинський).
Такі, як Тарас Шевченко, народжуються раз у тисячоліття. Бог і українська земля подарували нам Пророка. «Кобзар» засвідчив, що українська література завершила період свого становлення, що з’явився поет, рівного якому вона не знала, у творчості якого народні традиції і досвід попередників втілилися в речі великої простоти і могутності. Іван Франко підкреслив епохальне значення «Кобзаря»: «Ся маленька книжечка відкрила немов би новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої холодної води, заясніла небаченою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову». Пізніше, у поезії «Подражаніє 11 псалму» поет дасть пряму відповідь заради чого він пише і писав, що давало йому натхнення й наснагу, заради чого він пройшов шлях по колах самодержавного пекла – це Україна, її минуле, сучасне й майбутнє, на олтар якого він поклав свою долю:
Воскресну нині ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих… Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
Кожний, хто глибоко вивчає творчість Т. Г. Шевченка, неминуче переконується, що має вона світове значення. Художня спадщина Кобзаря постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, «…вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом». Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому «Кобзар» і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець.
Ім’я Великого українця дорогоцінною перлиною виблискує в золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі й Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього людства.
Інна ПРИЙМАК,
к. філол. н., доцент кафедри української філології