Навчальна дисципліна «Українська ономастика» для уманських філологів читається вже більш ніж 30 років, і започаткував її саме доктор філологічних наук, професор кафедри української філології Хмельницького національного університету М. М. Торчинський. Тож не дивно, що саме його запросила для проведення 25 вересня 2026 року гостьової лекції кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та журналістики Уманського національного університету В. О. Шиманська, яка нині викладає цей курс в Умані.
Оскільки дисципліна є вибірковою, на лекції були присутні лише близько десяти студентів. Але більше прийшло викладачів, для яких в їхні студентські роки Михайло Миколайович читав цей курс, і окремі з них навіть стали кандидатами наук, описуючи функціювання саме власних назв. Пам’ятаючи ті часи, професор і розпочав лекцію про те, як виникло його захоплення дослідженням онімів, що розпочалося під час навчання в Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка, продовжилося в аспірантурі (потім – і в докторантурі), активно впроваджувалося в навчальний процес спочатку в Уманському ЗВО, а потім – у Хмельницькому національному університеті, де були створені й нині плідно працюють ономастичні центри.
Михайло Миколайович розповів про їхні здобутки, а вони чималі, адже структуровано онімний простір української мови, удосконалено ономастичну терміносистему, розроблено алгоритм комплексного аналізу власних назв, проаналізовано місцевий ономастикон (насамперед антропоніми й топоніми), включено у сферу наукового обігу власні назви, які до сьогодні практично не аналізувалися (передусім ергоніми та прагматоніми), активно залучено до ономастичних студій молодих дослідників, визначено кількість власних назв в українській мові.
На останньому моменті М. М. Торчинський зупинився більш детально, адже він чимало часу витратив на проведення підрахунків, виступав з доповідями про це на конференціях в Україні, Туреччині й Угорщині, провів гостьову лекцію для студентів одного з німецьких вишів. Слухачі були здивовані, що кількість пропріальних одиниць становить понад 950 мільйонів, тобто в тисячі разів перевершує чисельність апелятивів.
Доступною, з наведенням прикладів, узятих з місцевого ономастикону, була і розповідь про основні ознаки власних назв, які визначаються за характером іменованого об’єкта, способом творення оніма та його функціональними особливостями.
На завершення лекції М. М. Торчинський запросив уманців опублікувати статті про подільську топонімію (адже Умань – це Східне Поділля) у краєзнавчому збірнику наукових праць «Краса України – Поділля», четвертий випуск якого готується у Хмельницькому.
Додаткова інформація за покликанням: https://ff.udpu.edu.ua/koly-vlasni-nazvy-rozpovidayut-bilshe-nizh-zdayetsya/
Інформація кафедри української філології
Ukrainian