Щороку в третій четвер травня українці святкують День вишиванки. Свято це молоде, йому лише 10 літ: ідею відзначати Всесвітній день вишиванки запропонувала 2006 року студентка Чернівецького університету. Та мало хто знає, що «моду» на вишиванку у поєднанні з європейським костюмом значно раніше започаткував інший студент і випускник цього університету ‒ Іван Франко! Саме завдяки йому вишиванка у свідомості українців стала не лише традиційним елементом народного одягу, а й маркером модерної національної ідентичності.
У дні вшанування пам’яті Великого українця, у 106-ту річницю смерті студенти-філологи другого курсу Хмельницького національного університету, вивчаючи творчість письменника, розглянули як Франко ставився до вишиванки, як у родині плекалися повага й любов до народного одягу.
Сучасники свідчать, що Іван Франко «відрізнявся од загалу своїм костюмом – вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток». Вишиваних сорочок у письменника «було завжди під достатком, – розповідала донька Анна. – Це були майже все дарунки його приятелів, приятельок, співпрацівників не тільки із Західної України, але й з Великої України. Він любив одягати вишиванку і в будні, і в свята. «Майже завжди носив вишивану сорочку», – писав Петро Франко. «Святковий одяг Франка завжди був темно-синій і до нього вишивана сорочка», – свідчив Михайло Яцків.
Водночас чоловічу вишивану сорочку, оцей обов’язковий елемент українського національного строю, Іван Франко носив з європейським костюмом-трійкою. І це був новаторський підхід до трансформації образу українського інтелігента, у якому поєднувалися прадавня українська традиція і модерні запити нової епохи.
За іронією долі, Іван Франко, який так любив носити вишиванки впродовж усього життя і виховав у цій традиції своїх дітей, похований був у чужій сорочці. Це було 31 травня 1916 року. Тоді, як і сьогодні, у повітрі пахло весною, війною і порохом…
