Дисципліна «Українська діалектологія» належить до переліку обов’язкових для студентів ОПП «Філологія. Українська мова і література», яка спрямована на вироблення низки фахових компетентностей, в результаті набуття яких філолог повинен володітизнаннями про сутність діалектології як науки про територіальні та соціальні діалекти, історію діалектологічних студій України; оперувати науковою термінологією в галузі діалектології; диференціювати діалектні явища за мовними та територіальними ознаками; застосовувати свої знання в процесі характеристики усних та писемних текстів; збирати діалектний матеріал та аналізувати його відповідно до нормативних вимог; проводити польові дослідження з метою збереження мовленнєвих особливостей української мови.
З метою закріпити знання з української діалектології студенти проходять діалектологічну практику (науковий керівник – Наталія Торчинська, кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янської філології), яка дозволяє ознайомитися з конкретними говірками й говорами українського наріччя, здобути перші навички роботи в польових умовах, що можуть стати потрібними для майбутньої педагогічної та наукової діяльності.
Щорічна діалектологічна практика студентів-словесників ХНУ, яка відбувається за місцем проживання здобувача освіти, дозволяє схарактеризувати фонетичні, морфологічні, синтаксичні та лексичні особливості місцевого мовлення різних регіонів України, це, зокрема, Хмельницька, Вінницька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Одеська, Дніпропетровська, Херсонська області.
Цього року на захисті практики студентами групи ФУМ-22 були репрезентовані подільські та південноволинські говірки південно-західного наріччя: зокрема с. Полянь Шепетівського району (Марія Петричук),
Студенти поряд із характеристикою фонетичних, лексичних, фразеологічних, морфологічних і синтаксичних особливостей місцевих говірок звертали увагу на діалектний вплив на антропонімний та мікротопонімний пласт лексики, зокрема пропонували інформацію про походження назви населеного пункту, найменувань різних мікрооб’єктів (струмків, лісів, полів вулиць тощо), аналізували імена та прізвиська мешканців, найбільш поширені прізвища. До друкованого варіанту практики додавали аудіо- та відеоматеріали, які записали під час проходження діалектологічної практики.
Крім того, за результатами практики студенти можуть здійснити публікації у кафедральних збірниках наукових праць «Славістичні студії: лінгвістика, літературознавство, дидактика» і «Поділля. Філологічні студії».
Отже, різні види практики в закладах вищої освіти сприяють розвитку у студентів умінь використовувати набуті знання й навички у практичній діяльності, робити висновки, зберігати культурні й мовні надбання, зокрема діалектологічна практика допомагає зберегти інформацію про давні мовні риси, бо в багатьох випадках лише дані діалектної мови дають можливість детальніше простежити розвиток того чи іншого мовного явища в історії нашої мови.
Наталія ТОРЧИНСЬКА,
доцент кафедри слов’янської філології
Інна ЦАРАЛУНГА,
завідувач кафедри української філології