Щороку восени відзначають День української писемності та мови — у пам’ять про святого Нестора Літописця. Це свято нагадує про давність української мови, яка є єдиною державною, про історію її абетки, розповідає про розвиток української писемності, та й загалом популяризує українську мову в Україні та за кордоном.
31 жовтня студенти-філологи груп СОУ-23, СОУА-23, ФУМ-23 (куратор Марія ГАВРИШ) та СОУА-21, ФУМ-21 (куратор Таїсія КОВАЛЬ) провели культурно-виховний захід, присвячений Дню української писемності та мови.
Українські філологи хвилиною мовчання вшанували світлу пам`ять української інтелігенції, знищеної в урочищі Сандормох.
У період із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорська відбувся наймасовіший розстріл української інтелігенції. НКВС розстріляло 1111 людей, зокрема 287 українців і близько пов’язаних з Україною осіб. Цей злочин проти людяності виконавці цинічно присвятили 20-річчю Жовтневої революції. Тоді режим убив Леся Курбаса, Миколу Куліша, Марка Вороного, Миколу Зерова, Валер’яна Підмогильного та інших яскравих постатей українського відродження 20-х років ХХ століття. Дослідники порівнюють наслідки Сандармоху для української нації з обезголовленням. «Розстріляне Відродження» розстріляли саме в Сандармосі.
Марія ГАВРИШ зазначила, що символічний збіг святкування Дня української писемності та мови (за новим календарем) із річницею наймасовішого розстрілу української інтелігенції ще більше спонукає свідому громадкість пам’ятати та вшановувати жертв Соловецьких концтаборів. Українському народові необхідно покласти край тому, що Оксана Забужко називає «драмою нашого культурного безпам’ятства». Імена й творчість українських інтелектуалів, розстріляних у Сандармосі, нашими зусиллями мають бути повернуті із забуття й посісти належне місце в нашій культурі.
До свята української писемності та мови філологи-першокурсники підготували художню програму: Наталія ЛУЦЕНКО (ст. гр.СОУА-23) розповіла про історію свята Дня писемності та мови і про багаторічну традицію написання Радіодиктанту національної єдності; Оля БОЙЧУК (ст.гр.ФУМ-23) виконала музичну композицію «Вітчизна» (Pianoбой), Анна РОМАНЕНКО (ст.гр.ФУМ-23) прочитала поезію Ліни Костенко «Біль єдиної зброї», студенти групи СОУ-23 продемонстрували відеодекламацію вірша про мову.
Учасники заходу переглянули документальну стрічку «Соловей співає. Доки голос має» (2019), яка є чи не найсильнішим фільмом про мову. Творці стрічки вперше в історії української документальної журналістики проаналізували українське мовне питання через призму досвідів інших країн. За їхніми словами, саме «історія цих держав говорить про те, що мова була, і особливо гостро сьогодні є одним із головних факторів національної безпеки та цілісності кожної країни, а також вирішальним фактором у стані гібридної війни, в яку втягнуто Україну».
Фільм «Соловей співає» руйнує міфи, які існують (існували) у нашому інформаційному просторі та які століттями насаджувалися як єдина істина щодо меж української мови. Документальний фільм буде цікавим і стане важливим для тих, хто розуміє чи намагається ще більше дослідити мовне питання, свою ідентичність.
У стані інформаційної війни, коли ворог зазіхає на найважливіше, ми маємо чітко розуміти, хто ми є і за що боремося. Знання власної історії не дозволить нами маніпулювати!
СЛАВА УКРАЇНІ!
СЛАВА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ!
СЛАВА ЗСУ!
Інформація кафедри української філології